Водоочисна станція Гут Грослапен: історія, очищення води та сучасність

Очисна станція Гут Грослапен (Gut Großlappen) – це один із найважливіших, але часто непомітних об’єктів Мюнхена. Щодня тут очищуються сотні тисяч кубометрів стічних вод, щоб вони безпечно поверталися в природу. Станція працює вже майже сто років і має захопливу історію: від перших каналів 1811 року до сучасних технологій, які дозволяють місту рости, не забруднюючи Ізар. Це справжнє «невидиме серце» міської інфраструктури, про що розповімо на munichname.eu.

Історія мюнхенської каналізаційної системи 

Історія мюнхенської каналізаційної системи починається з 19 століття. У 1811 році в місті проклали перший підземний канал для відведення стічних вод. На той час Мюнхен був набагато меншим, тому така система цілком справлялася зі своїм завданням. Проте місто швидко збільшувалося. З кожним роком зростала кількість будинків, мешканців і підприємств, а разом з цим і обсяг стоків. Старі способи очищення вже не відповідали новим потребам.

До початку 20 століття стало очевидно, що Мюнхену потрібна масштабна система водовідведення та сучасні очисні споруди. У 1890 роках офіційно запровадили алювіальні каналізаційні системи. Це стало важливим кроком: каналізаційна мережа почала розширюватися, охоплюючи дедалі більшу частину міста. Водночас влада почала шукати рішення, як очищати воду ефективніше, щоб запобігти забрудненню річки Ізар, яка була головним природним ресурсом для мешканців.

Уже на початку 20 століття уряд Верхньої Баварії вимагав від міста побудувати сучасні очисні споруди, щоб під’єднати більшість домогосподарств до централізованої системи. Міські радники відвідали інші європейські міста, де вже працювали подібні об’єкти, і на основі цих прикладів розробили власний план. Так з’явилася ідея створити на півночі Мюнхена два великі очисні комплекси – Гут Грослапен і Гут Марієнгоф. Вони мали стати серцем нової каналізаційної системи, через яку стічні води текли самопливом з усього міста, без потреби в помпах. І це рішення стало поворотним моментом. Завдяки двом станціям місто змогло ефективно очищати величезні обсяги води та захистити природні водойми від забруднення.

Масштаби й розташування Гут Грослапен

Очисна станція Гут Грослапен розташована на півночі Мюнхена, у районі Фрайман. Вона стоїть між автомагістраллю Мюнхен–Нюрнберг (A9) та дорогою Фрайзінгер Ландштрасе, що поруч із пагорбом Фротманінгер Берг. Оскільки місцевість там низинна, тому стічні води з більшості районів міста надходять на станцію самопливом. Таке розташування було обрано невипадково, щоб створити ефективну систему відведення води.

Гут Грослапен – це одна з найбільших очисних споруд у Німеччині. Її потужність розрахована на два мільйони умовних мешканців. Щодня сюди надходять сотні тисяч кубометрів стічних вод з домогосподарств і підприємств. У рік станція очищує приблизно 136 мільйонів кубометрів води. Це колосальні обсяги, і для їх оброблення працює ціла система механічного й біологічного очищення, а також сучасні технології з утилізації осаду.

Станція відіграє ключову роль у мюнхенській каналізаційній системі. Вона стала першим великим комплексом такого масштабу в місті й залишається головною точкою очищення для північної частини. Через неї проходить значна частина всіх стоків, які потім повертаються у природне середовище вже очищеними. Це своєрідне серце системи, яке забезпечує чистоту води в річці Ізар і стабільну роботу всього міського водовідведення.

Технологічний процес очищення води

Процес очищення води на станції Гут Грослапен складається з кількох етапів. Спочатку стоки проходять механічне очищення. На цьому етапі з води прибирають великі частки: сміття, пісок, дрібні тверді елементи. Для цього використовують решітки, пісковловлювачі та первинні відстійники. У спеціальних резервуарах вода затримується на певний час, щоб важчі частинки осіли на дно. Цей етап готує воду до подальшого, глибшого оброблення.

Далі починається біологічне очищення. Величезні аераційні басейни поділені на зони з різними умовами – анаеробними та аеробними. У таких середовищах активно працюють мікроорганізми, які розкладають органічні речовини та видаляють шкідливі елементи. Саме тут відбувається біологічне видалення фосфору та азоту, які у великій кількості можуть забруднювати природні водойми. Завдяки двоетапній системі ці речовини ефективно виводяться з води, і на виході вона стає значно чистішою. У 2000 роках на станції навіть встановили автоматизовані системи контролю рівня кисню й температури в аераційних басейнах, щоб підвищити ефективність біологічного очищення.

Після біологічного етапу вода спрямовується через додаткові системи. Вона проходить через спеціальні споруди під річкою Ізар, потім потрапляє на головну помпову станцію між Унтерферінгом та Ісманінгом. Звідти її подають у старі рибні ставки, а далі – у водосховище Ісманінгер. Частину води також використовують для виробництва електроенергії на гідроелектростанції Нойфінсінг. Наприкінці свого шляху вона повертається в річку Ізар вже очищеною та безпечною для довкілля. Крім того, станція обладнана спеціальними системами для затримання та очищення дощових стоків, що зменшує ризик забруднення Ізару під час сильних злив. 

Розвиток і сучасні екологічні рішення

Історія станції Гут Грослапен починається ще в 1920 роках. У 1916 році місто Мюнхен купило землю колишнього маєтку Грослапен. Будівництво очисної станції тривало з 1922 по 1926 рік. Спочатку зводили механічні споруди: решітки, пісковловлювачі та відстійники, де вода відстоювалася й великі частки осідали на дно. Пізніше, у 1960 році, добудували другий механічний етап, а в 1973 році запустили перший біологічний етап очищення води. У 1994 році почав працювати другий, що ефективно почав видаляли азот зі стічних вод.

Варто написати кілька речень і про іншу станцію. У 1980 роках в місті побудували Гут Марієнгоф. Вона розташована також на півночі Мюнхена й призначалася для зняття навантаження з Гут Грослапен. Тепер обидві станції разом обслуговують величезну частину міста й забезпечують стабільну роботу каналізаційної системи.

У 1998 році на території славетної Грослапен ввели в експлуатацію установку спалювання осаду стічних вод. Вона переробляє більшу частину мулу, що залишився після очищення води, і робить цей процес екологічно безпечним. Мул спалюється, а залишки використовуються як добрива або утилізуються без шкоди для природи. Ба більше, щорічно Грослапен виробляє близько 25 000 тонн сухого осаду, який потім спалюють або використовують як добриво. А також на станції є спеціальна установка для дегазації осаду, де утворюється біогаз, який частково використовується для опалення станції. 

Сьогодні вона працює на високому технологічному рівні. Біологічні та механічні процеси забезпечують ефективне видалення фосфору й азоту, а очищена вода безпечно потрапляє в річку Ізар. Завдяки цьому місто підтримує чистоту природних водойм і мінімізує забруднення навколишнього середовища, а сама система залишається однією з найсучасніших у Німеччині. Крім цього, станція регулярно співпрацює з університетами та дослідницькими центрами, тестуючи нові технології видалення мікропластика та фармацевтичних залишків зі стічних вод.

Джерела:

1. https://stadt.muenchen.de/dam/jcr:97163ecf-c5ba-431b-8f70-20649db7dc72/muenchens-laerwerke.pdf
2. https://stadt.muenchen.de/dam/jcr:4ecffb78-69ba-43a5-81b0-35749474bb6e/kva.pdf
3. https://www.lfu.bayern.de/_data_extern/abfall/alle_behandlungsanlagen/sk_e_mgrosslappen.pdf
4. https://duschl.de/planung/klaeranlagen/klaerwerk-muenchen-gut-grosslappen