У Мюнхені та його околицях дамби й водосховища відіграють ключову роль у контролі річки Ізар. Наприклад, Сильвенштейн, що збудована в 1950 роках, захищає долину від повеней, а Ісманінгське водосховище регулює воду та очищує стоки міста. Ці споруди об’єднують технічні рішення й природу, створюючи безпечне й екологічно збалансоване середовище. У статті на munichname.eu ми розглянемо їхню історію, функції, вплив на природу та сучасні виклики.
Історія дамби Сильвенштейн та Ісманінгського водосховища
У регіоні навколо Мюнхена зведено кілька важливих споруд для контролю води, серед яких ключове місце займають дамба Сильвенштейн та Ісманінгське водосховище. Трохи фактів про греблю:
- Будівництво цієї дамби стартувало в 1954 році й завершилось у 1959.
- Висота греблі становить приблизно 44 метрів, а довжина – близько 180.
- Об’єм резервуара – 108 мільйонів м³.
- Котловина включає басейн із площею водозбору близько 1 100 км².
Сама дамба зведена як земляна на піщано‑гравійній підставі, з центральним герметичним ядром. У 1994‑2001 роках греблю підняли приблизно на 3 метри й добудували другу споруду з пропускною здатністю 400 м³/с, що збільшило об’єм контролю повеней на ~20 млн м³. А у 2011‑2015 роках було проведено модернізацію: встановлено стіну‑бар’єр глибиною до 70 м, зроблено систему контролю підґрунтових вод і дренажних паль.
Щодо водосховища, то його створили в 1929 році на північний схід від Мюнхена. Воно було частиною Ізарського каналу, що відводить воду з річки Ізар, і слугував для регулювання стоку, забезпечення водою й відведення попередньо очищених стоків. До складу комплексу також входили численні рибні ставки (наприклад, Біркенгоф), які використовувалися для біологічного очищення води.
Серед цікавих фактів: площа водосховища – близько 5,8 км², об’єм – приблизно 11,1 млн м³.
Причина створення обидвох об’єктів зводились до однієї мети: Сильвенштейн – для захисту долини Ізару від повеней і підтримки мінімального стоку в річці, а
Ісманінгське водосховище для регулювання води, очищення міських стоків та забезпечення гідроенергії. За даними гідрологічного моніторингу, під час повені 3 червня 2013 року об’єм води, утриманий резервуаром Сильвенштейн, досяг приблизно 61 млн м³, що становило майже 100 % контрольного об’єму дамби. Середня витрата води через греблю протягом зимового сезону за період 1959–2012 років становила близько 47,1 м³/с, тоді як літні стоки коливалися залежно від погодних умов і інтенсивності дощів. Ці дані підкреслюють важливість Сильвенштейн у регулюванні стоку річки Ізар та контролі паводків, а також демонструють, як технічні споруди реагують на сезонні й екстремальні навантаження.
Варто виокремити також технічні аспекти. Дамба Сильвенштейн має земну конструкцію із серединним ядром, розташована в долині, котра раніше була до 100 метрів через ерозію річки. А у водосховищі глибина води в середньому лише ~2 м, що відповідає його додатковій функції ставка.
Екологічні, рекреаційні й соціальні аспекти
У районі міста Мюнхен є кілька великих водосховищ, які впливають не лише на інженерну частину, а й на природу та людей. З одним із них, з Ісманінгським водосховищем, сталося так: водойму використовували для очищення стоків міста та регулювання води, але з часом вона також стала важливим середовищем для птахів. Ця локація визнана міжнародно як орнітологічно значуща зона. Наприклад, тут можна побачити таких птахів, як пірникоза чорношия, гоголя золотого та рибалочку звичайну.
У доступних для громадськості місцях навколо резервуару можна ходити пішки або їздити на велосипеді – навколо є кілька маркованих маршрутів. Проте є й обмеження: південний захід басейну водосховища знаходиться під охороною, і доступ туди заборонений. Щоправда, не завжди можна вільно займатися рекреацією на таких об’єктах. Наприклад, купання біля такої водойми теж заборонене, зважаючи на технічне призначення та екологічні обмеження. Аналогічно для річки Ізар діють правила, які обмежують використання човнів, купання або інші водні види спорту в певних зонах через захист природи або через інженерні споруди.
Для місцевих громад ці споруди мають велике значення – вони не лише виконують інженерні функції, але й стають місцями для прогулянок, спостереження за природою, птахами, іноді для риболовлі.
З іншого боку, виникають труднощі. Потрібно зберігати баланс: водосховища мають виконувати свою технічну роль (регулювання витоку, очищення, підтримка екосистеми) й при цьому забезпечувати певну рекреацію або природоохоронну функцію. Наприклад, на Ісманінгському водосховищі особливо важливо контролювати рівень води, щоб не пошкодити середовище для водоплавних птахів.
Управління водними ресурсами
У сучасному Мюнхені та його околицях дамби та водосховища не лише виконують традиційні функції захисту від повеней і регулювання стоку, але й інтегруються в системи інтелектуального управління водними ресурсами. Наприклад, на такому об’єкті, як-от Сильвенштейн, впроваджуються автоматизовані системи контролю рівня води, датчики фільтрації та моніторингу підґрунтових вод, що дозволяє швидко реагувати на зміну погодних умов і екстремальні опади.
Водночас водосховища використовуються не лише для регулювання річки та очищення стоків, але і як елементи кліматичної стійкості. Вони накопичують воду під час сильних дощів і забезпечують мінімальний стік під час посух. Одночасно ведеться контроль за екологічним балансом: підтримується рівень води, зберігаються природні рибні та водні угіддя тощо.
Гідроенергетичні компоненти також інтегруються в інтелектуальні системи, дозволяючи виробляти електроенергію без шкоди для основного призначення споруди. Планується подальше використання цифрових технологій для моніторингу, прогнозування й управління стоком, що забезпечить безпечне та ефективне функціонування дамб і водосховищ у контексті зміни клімату та збільшення навантаження на водні ресурси.
Сучасні проблеми
У південній Баварії, на греблі Сильвенштейн, у 2011‑2015 роках було виконано масштабну модернізацію: встановлено діафрагмову стіну глибиною до 70 м, установлені дренажні палі та нова система моніторингу фільтрації води. Кошторис робіт складав близько 23‑24 мільйонів євро.
Також зміна клімату створює додаткове навантаження: за прогнозами, осінні та літні посухи в Баварії ставатимуть гіршими, а сезони сильних дощів – частішими. Це означає, що водосховища й дамби повинні витримувати більші обсяги стоку та довші періоди маловоддя.
З погляду безпеки споруд, Сильвенштейн було піддано підвищенню греблі на 3 метри й спорудженню другого скидання води з пропускною здатністю 400 м³/с. Позаяк конструкція була введена в експлуатацію в 1959 році, такі оновлення стали необхідними для відповідності сучасним стандартам.
Крім того, управління водними ресурсами стає більш інтелектуальним: у Баварії гідроенергетика використовується як доповнення до водного захисту, при цьому більшість річкових водозаборів адаптується під змінені кліматичні умови. Планується інтеграція систем моніторингу та автоматичного регулювання витрат води, щоб реагувати на екстремальні умови.
Джерела:
