Мюнхен асоціюється з пивом, проте це не означає, що місцеві жителі не люблять вино. Дійсно, цей напій також посідає важливе місце у житті міста. Згідно з останніми дослідженнями, споживання пива у Німеччині поступово знижується, тоді як споживання вина – зростає. Саме тому цікаво дізнатися більше про найближчий та найвідоміший виноробний регіон поблизу Мюнхена. Більше про це розповість munichname.eu.
Історія Франконії
У документі 777 року є згадка про виноробню, яку Карл Великий подарував Фульдському монастирю. Є докази, що ця інформація стосується саме виноробні Франконії, йдеться про збережений оригінальний документ. Відомо, що у ті часи монастирі займалися вирощуванням винограду для виготовлення вина для причастя. Протягом наступних століть виноградники розширювалися. Наприклад, у Середньовіччі площа оброблюваних земель сягала 40 000 гектарів, а у XX столітті суттєво зменшилася – це вже було понад 2 000 гектарів. У сучасних умовах для вирощування винограду використовується приблизно 6176 гектарів землі (станом на 2014 рік), а територія протягається від Бамберга до Ашаффенбурга.
Більша частина виноробного регіону знаходиться у Нижній Франконії, навколо Вюрцбурга, вздовж річки Майн. Виділяють такі райони німецького виноробного регіону.
- Район Майнвірек (або «Головна площа»). Це найзахідніший район Франконії, що знаходиться на нижніх схилах пагорбів Шпессарт. Це одне із найтепліших місць у Баварії. У 1970-х роках франконські виноградні насадження для червоного вина почали тут розширюватися. До того ж саме у цьому районі вирощують Піно Нуар та рідкісний, високоякісний виноград Фрюбургундер. Починаючи з 1990 року, основні райони червоних вин Франконії з’єднані Франконським пішохідним маршрутом червоних вин.
- Район Майндрейк (або «Головний трикутник»), який є середньою частиною Франконії. У цьому районі вирощуються переважно виногради сортів Сільванер та Мюллер-Тургау. Найвідомішим місцем вирощування виноградників є Вюрцбургер Штайн.
- Район Штайгервальд. Вина цього регіону мають сильний мінеральний смак, адже ґрунт Штайгервальду у Середньогір’ї складається переважно з гіпсу.
Причини занепаду виноробства
Раніше вино вживали як повсякденний напій. Наприклад, його розбавляли водою та пили протягом дня. У XV столітті споживання вина серед осіб вищих класів досягав 1 літр на людину. Це пояснює величезні площі земель, які оброблювали у Німеччині у ті часи. Знайомлячись з історією Франконії, зазначалося суттєве зменшення гектарів земель. Причиною була тридцятирічна війна у Європі (1618-1648 рр.), яка принесла спустошення виноробним регіонам.
У XVIII регіональні правителі позитивно впливали на діяльність виноробень. Наприклад, модним було франконське вино. Тоді для його виготовлення оброблялося близько 15 000 гектарів виноградників. Далі спостерігався суттєвий спад, скорочення площі виноградників. Історики виділяють такі причини зниження якості виноробства у ті часи.
- Секуляризація та розпуск монастирів Наполеоном. Монастирі, які були здебільшого основними власниками виноградників, носіями традицій виноробства, втратили свої землі. Виноградники перейшли у власність держави та до приватних осіб. Результатом цього стали втрачені знання, досвід та зниження якості вина.
- Франконські вина після анексії Франконії до Баварії були оподатковані високими податками. Нестача інвестицій лише ускладнила справу. До того ж у цей час спостерігалося різке погіршення кліматичних умов. Більшість виноробів були змушені переходити до вирощування вигідніших культур.
- Додалися хвороби винограду (борошниста роса, фалоксера), які були найбільшими лихами для європейського виноробства. Згодом європейські сорти винограду почали прищеплювати на американські, стійкі до шкідників. Цей процес можна назвати коштовним та тривалим.
Тож, різке зменшення площ виноградників можна пояснити секуляризацією, приєднанням до Баварії, економічними труднощами та катастрофічними хворобами винограду. Історичний мінімум франконського виноградарства було досягнуто наприкінці Другої світової війни.
Розширення виноградників та ріст цін
У 1950-х роках відбулося довгоочікуване відродження виноробства, а до 1959 року воно знову досягнуло понад 2000 гектарів. У 1970-х роках зросли ціни на франконське вино, а далі відбулося значне розширення площі виноградників. Варто зауважити й те, що розширення було обмежене історичними виноробними землями, що дозволяло зберігати традиційний район виробництва. У цей період для підвищення врожайності були висаджені такі високоврожайні сорти: Бахус та Мюллер-Тургау. Це рішення характеризувалося економічною вигодою, однак через масове виробництво було частково втрачено якість. Внаслідок цього виникнули проблеми з іміджем для франконських вин. Особливо це стосувалося тих екземплярів, які продавалися у спеціальних «мішках» (йдеться про Bocksbeutel).
Масове виробництво запустило проблеми з якістю, саме тому виникла потреба у захисті. Починаючи з 1989 року, Європейський Союз захистив пляшку Bocksbeutel, дозволивши її використовувати виключно для франконських вин. Цей крок став важливим на шляху до відновлення іміджу регіону.
У 1959 році засновано Асоціацію виноградарів Франконії у Кітцингені. Це найбільший кооператив виноградарів у Німеччини, який об’єднує понад 2400 осіб та контролює приблизно 1 400 гектарів виноградників. Це об’єднання дозволяє зберігати та розвивати виноробство, воно надає важливу підтримку та спільні ресурси для малих виробників.
У 1970-х роках виноградарів почала підтримувати держава та почала надавати консультації з підтримкою. Завдяки цьому вдалося впровадити нові технології та сорти, що стало важливим кроком для модернізації галузі.
Bocksbeutel
Ця пляшка ще з XVII століття була візитною карткою багатьох франконських винних пляшок. Використання оригінальної пляшки свідчило про автентичність напою. У Bocksbeutel міститься приблизно третина всіх франконських вин. У 2015 році зірковий дизайнер Петер Шмідт (він прославився, коли розробив фіолетову корівку Мілка) модифікував класичну форму Bocksbeutel. Пляшка стала зеленого кольору, трохи вужчою, призначеною для зберігання вишуканих вин. Ідея зіркового дизайнера не прижилася.
Високоякісні вина Франконії
Попри виклики, франконське вино продовжує розвиватися, зберігаючи традиції та шукаючи нові шляхи покращення якості. Сучасні виробники зосереджені на створенні високоякісних вин, які б могли відобразити унікальний характер їх регіону.
Характеризуючи франконське виноградарство, варто виділити стабільність площ та зміну пріоритетів у вирощуванні сортів винограду. Наприклад, з 2000 року площа виноградників у Франконії залишається стабільною – приблизно 6200 гектарів, однак склад культивованих сортів виноград змінився:
- традиційним для регіону є сорт винограду Мюллер-Тургау, однак його частка поступово зменшується;
- все частіше культивується сорт Ріванер. Він не настільки чутливий до холоду, що робить його ідеальним для континентального клімату Франконії;
- у невеликих кількостях вирощується сорт Ріслінг через вимоги до тепла.
Характер франконського вина
Хочеться зауважити, що Франконія є єдиним виноробним регіоном у федеральній землі Баварія. Франконські вина відомі міцним та насиченим, землистим смаком. Сучасні тенденції та зміна клімату змушують виноробів адаптуватися. Частка червоних вин зросла до 20% від загального обсягу виробництва, що свідчить про ріст успішності та пристосування до кліматичних умов. До того ж виноробів заохочують зосереджуватися на виробництві червоних ігристих вин.
Наостанок хочеться додати, що жителі Мюнхені полюбляють франконські вина, які посідають важливе місце на місцевому ринку. Це місцеві вина, які можна посмакувати у ресторанах, винних барах та навіть пивних садах Мюнхена.