Карл фон Фріш – відомий австро-німецький етолог та біолог. У 1973 році став лауреатом Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини. Вивчав як проходить механізм комунікації у медоносних бджіл. А саме, через круговий танець. Також досліджував чутливість цих комах до поляризованого світла та ультрафіолету. Фон Фріш виявив як відбуваються ієрархічні відносини у соціумі бджіл, зокрема, завдяки феромонам. Їх виділяє бджолина матка, пише munichname.eu.
Біографія
Дослідник бджіл народився у Відні 20 листопада 1886 року. Батько працював професором в університеті. Малим Карл дуже цікавився тваринним світом. Родичі хлопця в цьому підтримували. Так, дядько Зігмунд Екснер, який був фізіологом та експертом зі зору комах, надихнув фон Фріша до його подальшого розвитку в цій науковій сфері. Карл, наприклад, досліджував зір у медоносних бджіл.
1905 році фон Фріш вступив на медичний факультет до Віденського університету. Втім, за певний час, змінив профіль на зоологічний. Хоч його дядько викладав фізіологію людини, він бачив, що юнак має потяг вивчати саме тварин. Карл взяв участь у кількох проєктах, які досліджували положення пігментів у складних очах деяких жуків, ракоподібних та метеликів.
Так, через два роки, Фріш вирішив повністю перемикнутися на вивчення зоології. Він перейшов до Зоологічного інституту Мюнхенського університету. У 1910 році здобув в цій сфері ступінь доктора. Наступні роки Фріш продовжував працювати в Мюнхенському університеті. Вчений досліджував сприйняття світла та розпізнавання кольорів різними видами тварин.
Фон Фріш не побоявся кинути виклик вже традиційним уявленням науки про різноколірний зір риб та безхребетних. Звичайно, така праця не могла не виявити розбіжності з певними відомими іменами з академічних кіл. Наприклад, з Карлом фон Гессом, котрий був директором Мюнхенської очної клініки.
Коли почалась Перша світова війна, фон Фріша призвали на службу. Втім, через поганий зір його не прийняли. Але Карл працював в Червоному хресті як волонтер. Він заснував бактеріологічну лабораторію, яка спеціалізувалась на швидкій діагностиці холери, черевного тифу та дизентерії. У лікарні він також познайомився з майбутньою дружиною. З Маргарет Мор одружився у 1917 році. У науковця народилось четверо дітей.
У 1919 році фон Фріш повернувся на роботу до Мюнхенського університету. Там він продовжив вивчати поведінку медоносних комах та вперше дослідив танець бджіл-розвідниць. Це відкриття дуже зачарувало вченого. Карл вирішив зосередитись на цьому процесі на триваліший час. Дослідник витратив двадцять років, аби повністю зрозуміти складність цього танцю.
У 1921 році фон Фріш отримав пропозицію очолити кафедру зоології та стати директором Зоологічного інституту в Ростокському університеті. У 1923 році він отримав таку ж пропозицію, але в Бреслау (Вроцлав). У 1925 році вчений повернувся до Мюнхенського зоологічного інституту, де викладав до початку Другої світової.
На жаль, під час бойових дій, інститут було повністю зруйновано. Фріш кілька років працював в університеті Граца в Австрії. Коли 1950 році Мюнхенський інститут знову відкрився, Фріш повернувся та почав працювати там директором. Останні роки кар’єри науковець присвятив написанню численних праць про сприйняття кольорів та зір у різних тварин. У 1958 році фон Фріш завершив свою педагогічну діяльність.
Дослідник та вчений здобув чимало нагород та відзнак. Наприклад, нагороду Фонду Бальцана 1963 року, членство в Національній академії наук США, у Лондонському королівському товаристві. У 1973 році Фріша було нагороджено Нобелівською премією з медицини та фізіології. Окрім Карла, цю нагороду отримали також Конрад Лоренц та Ніколаас Тінберген. Вчені працювали над біхевіологією тварин.
Дослідження зору комах
У 1933 році, коли до влади прийшли нацисти, було прийнято закон “Про державну службу”. Таким чином, всі, хто працював на державних посадах, були змушені доводити своє арійське походження. Фріш не зміг пояснити походження одного зі своїх предків. Втім, вченого не звільнили, хоч були студенти та викладачі, які наполягали на цьому.
Карл фон Фріш був як пляма на оці для багатьох борців за “чистоту раси”. Він запрошував на роботу асистентами євреїв та єврейок. Біолог займався “єврейською наукою” та захищав вчених-поляків від гестапо. Коли Фріша таки змусили піти у відставку, він якраз досяг успіху у пошуках способу боротьби з хворобами бджіл. Так, вченого вирішили не звільняти, до закінчення війни.
Коли Карл Фріш починав наукову кар’єру, він дуже цікавився кольоровим зором риб. Згодом, вчений почав досліджувати його в комах. Фон Фріш не міг змиритись з тим, що вони не можуть розрізняти кольори. Вчений припустив, що квіти стали кольоровими, в процесі еволюції, бо в цьому були залучені комахи. Останні, коли шукають нектар, орієнтуються на яскраві кольори квітів. Таким чином, переносять їх пилок та забезпечують розмноження.
Карл фон Фріш задумувався, на кому перевірити свою кольорову гіпотезу. Для цього він обрав медоносних бджіл. Карлу вдалось навчити комах зв’язувати наявність їжі з кольорами. За певний час, фон Фріш закінчив вчити їх сідати на певний колір з їжею. Далі вчений харчування прибирав. Так він зумів довести, що бджоли продовжували відрізняти кольори, навіть за відсутності їжі. Коли Карл змінював положення квадратів, бджіл це також не зупиняло.
Згодом, він почав експериментувати зі запахами. Так вчений довів, що медоносні бджоли також розрізняють з десяток ароматів. Фон Фріш показав, що бджоли без помилок обирали картонний ящик, в якому був цукровий сироп. Коли вчений забирав їжу, бджоли переставали туди літати. Варто було одній бджолі знайти нову тарілку зі сиропом, як весь рій починав туди летіти.
Цікаве
Фріш досліджував навігацію серед бджіл. Зокрема, вивчав поведінку карнільської медоносної бджоли, яка є підвидом європейської. Так, бджоли мають здатність передавати інформацію про місця, де є їжа. Для цього вони використовують два види “танцю”. Це круговий танок та танець з похитуваннями.
Круговий танок дає бджолам зрозуміти, що поблизу вулика є місця для годівлі. Зазвичай, відстань складає 50-100 метрів. Круговий танок, окрім інформації про місце, де є їжа, розповідає про її тип. Бджоли мають дуже тісний контакт в цей момент. Танець з погойдуванням дає інформацію про більші відстані, де є їжа.
Бджола рухається на певну відстань вперед, по вертикальному стільнику вулика. Потім, окреслює в танці півкола, аби повернутись до початкової точки. Так танець повторюється знову. На прямому відрізку бджола похитується задньою частиною тіла. Фріш пояснював цей танок так: напрямок прямої ділянки говорить про напрямок джерела їжі, а кут між прямою ділянкою та вертикаллю говорить про кут, який показує куди летіти. Він задається відносно сонця.
Відстань до місця годівлі визначається часом, який бджола витрачає на проходження прямої ділянки. 1 секунда дорівнює, приблизно, 1 кілометру. Бджоли, які тісно контактують з тією особиною, що танцює, сприймають цю інформацію. Вони також дізнаються про те, що можна знайти на цьому місці годівлі.
Окрім того, що Фріш досліджував танці бджіл, він також вивчав нюх у комах, вміння орієнтуватись, оптичне сприйняття та внутрішній годинник. Також вченого цікавили феромони, які виділяє бджолина матка, та її дочки. Ці особини підтримують складну ієрархію у вулику. Наприклад, за межами вулика, феромони змушують бджіл-самців паруватись з маткою. Всередині, запах на них вже не діє.
Експеримент
Фріш також досліджував те, як бджоли орієнтуються за поляризованим світлом неба. Вчений виявив, що медоносні бджоли мають гарну розвідслужбу. Втім, він ніяк не міг зрозуміти, яким чином вона діяла. Біолог вирішив, що потрібно помітити кількох особин фарбою. Це були робочі бджоли.
Так, Карл фон Фріш зумів прослідкувати за однією бджолою, яка прилетіла спробувати сироп з блюдця та поверталась до вулика. Вчений констатував, що бджола виконала круговий танок на стільнику. Від цього, бджоли, які були помічені фарбою, демонстрували сильне збудження. Тоді вони швидко вилетіли з вулика та політеліти до місця зі сиропом.
За словами фон Фріша, то був найважливіший дослід в його житті, адже він мав найдалекосяжніші наслідки. Розгадка таємниці спілкування медоносних бджіл привела вченого до Нобелівської премії. Бджолиний танець дає інформацію про те, де є нектар, відносно сонця, на якій відстані.
Перші свої спостереження Карл проводив ще у 1912 році. Лише через понад шістдесят років, фон Фріш дійшов до цікавого відкриття, за яке й отримав Нобеля. Карл фон Фріш також вважав, аби покращити генофонд людства, необхідно стерилізувати людей зі спадковими хворобами. Він погоджувався, що подібні дії розуміють під собою велике обмеження людських свобод. А люди, що відповідають за його виконання, повинні мати найвищу етичну цілісність.