Ґрунти Мюнхена мають складну структуру, сформовану під впливом геологічної історії регіону. Місто розташоване на північному краю Альпійського передгір’я, де поверхня сформована льодовиковими відкладами, алювіальними наносами та піщаними ґрунтами. Вони не лише визначають агрономічну якість земель, а й суттєво впливають на забудову, стійкість будівель і розподіл зелених зон. Саме тому нижче написаний детальний огляд основних типів ґрунтів Мюнхена, їхніх властивостей і значення в міському середовищі. Далі на munichname.eu.
Походження і геологія
Ґрунти Мюнхена формувалися протягом багатьох тисячоліть, і більшість із них належать до великої геологічної зони під назвою Münchner Schotterebene, або Мюнхенська гравієва рівнина. Це плоска територія площею понад 1500 квадратних кілометрів, яка простягається навколо міста й трохи за його межі. Її основу створили річки, що стікали з Альп під час льодовикових періодів у пізньому плейстоцені. Тоді, коли льодовики починали танути, вода переносила з гір величезну кількість каміння, піску й гальки. У результаті з’явились потужні шари гравію, які заклали фундамент для майбутніх ґрунтів. Ці нашарування виникли під час трьох основних льодовикових періодів: Міндель, Рісс і Вюрм. Між ними формувалися тонші проміжні горизонти, а на поверхні поступово накопичувався шар гумусу – родючого ґрунту, який сьогодні використовують у парках, садах і навіть на будівельних майданчиках.
Під гравієм і піском залягає водотривкий шар осадових гірських порід, відомий як кременистий вапняк. Це частина так званої моласи – відкладів, що утворилися в передгірних басейнах у результаті ерозії гірських масивів. Цей шар не пропускає воду, тому саме він визначає, як і куди просочуються дощі та ґрунтові води в регіоні. Для екологів і будівельників це має велике значення, адже від цього залежить дренаж, стійкість фундаментів і навіть розташування водозбірних зон.
Структура, водопроникність і використання
Ґрунти в районі Мюнхена мають дуже цікаву структуру. Основу складають гравійно-піщані шари, які, як ми вже з’ясували, залишилися після танення льодовиків. Ці шари добре пропускають воду. У середньому швидкість водопроникності тут становить приблизно від 3,7×10⁻³ до 5,6×10⁻³ метра за секунду, що вважається високим показником. Такий тип ґрунтів називають продуктивним водоносним горизонтом, якщо простіше, то з нього зручно добувати підземну воду для потреб Мюнхена та навколишніх сіл.
Під цими шарами глибше залягають щільніші породи. Вони сформувались ще в пізньому міоцені – період, який був задовго до льодовикових епох. Ці породи гірше пропускають воду, тому разом із гравієм утворюють багатошарову гідрогеологічну систему, яку науковці умовно позначають як T1-T4. Це допомагає точніше зрозуміти, як рухаються підземні води і як краще організовувати водопостачання або захищати довкілля міста.
Що ж до поверхні, то гумусний шар (тобто родючий ґрунт із залишками рослин) у Мюнхені зазвичай невеликий – приблизно до 40 см. Він слабко насичений органікою, а його товщина й склад залежать від конкретного району. Наприклад, у передмісті Оттобрунн або в районах південніше міста умови можуть відрізнятися: десь ґрунти трохи кисліші, десь – легші за текстурою. Через свою структуру ці ґрунти не найкращі для сільського господарства, зате дуже підходять для будівництва, дренажу й створення зелених міських просторів. Саме тому великі ділянки землі в Мюнхені використовуються не під поля, а під парки, лісосмуги та житлові квартали.
Значення для міста: інфраструктура, екологія, забудова
Ґрунти в околицях Мюнхена мають велике значення для розвитку міста, адже вони сприятливі для будівництва та забезпечують міцну основу для споруд і доріг. Але через те, що шари гравію й піску в різних місцях неоднакові, інженерам доводиться враховувати це при проєктуванні. Ще один важливий фактор – рівень ґрунтових вод. У деяких районах він високий, тому перед початком будівництва обов’язково проводять гідрогеологічні дослідження.
Взагалі в Мюнхені гравій довгий час активно видобували. Але коли в якихось місцях його запаси вичерпувались, на місці кар’єрів з’являлися водойми. Так утворилися деякі популярні зони відпочинку, наприклад, озерний край Лангвідер – територія, що нині є улюбленою як серед мешканців, так і туристів. Є й ділянки, де ґрунти малородючі. Наприклад, Панцервізе (Panzerwiese) – природний луг на півночі міста. Це типове гравійне поле з дуже бідними ґрунтами. Там важко щось вирощувати, але це місце важливе для природи: тут ростуть рідкісні рослини й мешкають види тварин і комах, що зникають в інших районах. Тому такі території охороняють і не забудовують.
Крім цього, гравійні та піщані ґрунти мають особливу тепломісткість і швидко прогріваються влітку, що впливає на температуру в місті. Водночас вони швидко охолоджуються вночі. Цей ефект може позначатися на мікрокліматі міських районів.
Ще один важливий аспект – це озеленення. Через бідність ґрунтів на поживні речовини зелені насадження в таких районах потребують додаткового догляду й удобрення, щоб підтримувати здоров’я парків і скверів. Водночас їх здатність швидко поглинати дощову воду допомагає знизити ризик підтоплень у міських кварталах.
Джерела:
- https://www.researchgate.net/publication/237692735_The_geology_of_Munich_Germany_and_its_significance_for_ground_modelling_in_urban_areas
- https://link.springer.com/article/10.1007/s10040-023-02761-z
- https://www.mdpi.com/2076-3263/12/6/226
- https://www.ecologic.eu/sites/default/files/publication/2025/50098-Urban-Nature-Plan-EN.pdf
