Відкриття Вільгельма Конрада Рентгена мало велике значення для подальшого розвитку фізики. Завдяки вченому, вдалось виявити явище радіоактивності та пристосувати його для практичного використання в медицині. Сучасні прилади активно застосовують, створену Вільгельмом Конрадом, рентгенівську трубку. Попри те, що вчений мало не кожен день проводив допізна в лабораторії, основне відкриття свого життя – X-випромінювання, Рентген зробив вже у віці 50 років, пише munichname.eu.
Молодий науковець
Вільгельм Конрад Рентген народився 27 березня 1845 року у Леннепе (Рамштайн). Вільгельм ріс у родині виробника тканин та торговця. Сім’я переїхала до Апелдорна в Нідерландах у 1848 році. Початкову та середню школу хлопець відвідував саме там. У 1862 році Вільгельм переїхав до Утрехта. Там у 1863 році почав відвідувати приватну школу, що готувала до технічних професій.
Хоч Вільгельм мав хороші оцінки, його наполеглива робота трактувалась як посередня. Згодом, хлопця помилково звинуватили у авторстві карикатури на класного керівника. За це Вільгельма вигнали зі школи без кваліфікації. Хоч він намагався краще вивчати мову, так і не зміг вступити до університету в Нідерландах. Втім, у 1865 році році був як вільний слухач на курсах з ботаніки, зоології, фізики, математики та хімії в Утрехтському університеті.
У Швейцарському федеральному технологічному інституті Цюриха він почав навчатись у 1865 році та отримав диплом інженера-механіка. Згодом, закінчив аспірантуру з фізики. Вільгельм здобув ступінь доктора фізики у червні 1869 року, завдяки дисертації про дослідження газів.
Рентген вирішив присвятити своє життя вивченню фізики, завдяки пораді Августа Кундта. Він супроводжував науковця до Вюрцбурга. Там видав свою першу публікацію, як вчений. А у 1870 році Вільгельм вступив до Фізико-медичного товариства. В 1872 році переїхав з Кундтом до Страсбурзького університету Кайзера Вільгельма. У 1875 році почав працювати доцентом фізики та математики в Сільськогосподарській академії Гогентгайма, недалеко Штутгарта.
У 1888 році Рентген став професором у Вюрцбурзькому університеті. У 1894 році – ректором. 8 листопада 1895 року здійснив своє найбільше відкриття – рентгенівські промені. Як підтвердження, сфотографував руку дружини так, що було добре видно обручку та кістки.
Скромний власник Нобелівської премії
У 1895 році відкриття, невідомого досі, випромінювання сколихнуло весь науковий світ. Промені відразу назвали рентгенівськими. У 1901 році Вільгельм рентген став першим фізиком, якого нагородили Нобелівською премією за сенсаційне відкриття. Втім, вчений завжди відрізнявся трудоголізмом та надзвичайною скромністю.
Наприклад, Рентген стверджував, що винаходи та відкриття належать людству, а їх використання не повинно регулюватись за допомогою патентів чи ліцензій. Свою грошову премію нобеліат віддав Вюрцбурзькому університету. Власне, там, він і здійснив своє відкриття. Вільгельм Рентген, звичайно, не став патентувати винахід. Фізик ніколи не розглядав власні досліди як джерело заробітку.
Значення винаходу рентгенівських променів для медицини, вчений зрозумів відразу. За кілька десятків років, відкриття почали застосовувати не лише в медицині. Наприклад, рентгенівські промені використовували мистецтвознавці, аби відрізнити оригінали від підробок. Митники застосовують винахід, аби затримувати контрабандистів. В 70-х роках підпільно записували музику на рентгенівських знімках. Це стало своєрідним символом тієї епохи.
Вільгельм Рентген подолав непростий шлях до свого великого відкриття. Його вигнали з технічної школи за витівку іншого студента. Те, що науковець так і не отримав диплома, не дозволило йому отримати посаду у Вюрцбурзькому університеті. Втім, він відчайдушно займався наукою. Зокрема, зосереджувався на світлових явищах та інших випромінюваннях в так званих “трубках Крукса”.
Це скляні трубки з позитивними та негативними електродами, без повітря. Вони демонструють флуоресцентне світіння, коли через них проходить струм високої напруги. Вільгельма особливо цікавили катодні промені та оцінка їх діапазону, за межами заряджених трубок.
Відкриття
Те, що Вільгельм був працьовитою людиною – не секрет. У час, коли він був керівником фізичного інституту Вюрцбурзького університету, продовжував затримуватись в лабораторії допізна. X-промені Рентген відкрив вже у віці 50 років. Найбільшим інтересом вченого був феномен катодних променів. Одного листопадового вечора асистенти Вільгельма вже пішли додому, а професор залишився ще попрацювати.
У той вечір він продовжував поперемінно включати та виключати струм у катодній трубці та робив необхідні заміри. Коли Рентген закінчив роботу, то вимкнув у кабінеті світло. Раптом, вчений побачив пляму, що світилась в темноті. Джерелом світіння був екран, покритий сіллю барію. Він, зазвичай, реагував на світло та електромагнітні хвилі.
Вчений зрозумів, що забув виключити трубку. Втім, коли він повторно подав струм, загадкове світіння відновилось, хоч трубка була закрита щільним футляром. Навпроти катіонної трубки, Рентген встановив екран та почав підносити до нього різні предмети: дошку, книгу, аркуші паперу. Навіть залізні гирі ставали прозорими при потраплянні загадкових променів.
Ще більше фізик здивувався, коли підніс до випромінювання власну руку, на якій чітко було видно кістки. Наступним кроком у роботі Вільгельма стала розробка трубки спеціальної конструкції, яка забезпечувала інтенсивний потік X-променів. Згодом, її назвали рентгенівською. Завдяки розробці, фізик вивчав основні властивості променів.
Так вчений зрозумів, що випромінювання може проходити крізь різні предмети та не переломлюватись чи відзеркалюватись. Також Рентген встановив, що X-промені діють лише на фотоплівці. Коли її проявити, можна було отримати зображення того, що знаходилось всередині людини.
Використання X-променів
Однією з перших фотопластинок, як доказів відкриття, стала фотоплівка з рентгенівським знімком руки дружини вченого. На цьому фото було видно кістки та обручку на пальці жінки. Це було перше рентгенівське фото в історії. Його він додав до своєї наукової праці “Про новий вид променів”. Її фізик відправив до Вюрцбурзького університету 28 грудня 1895 року.
У січні Рентген зробив першу презентацію винаходу перед вченими. Також він продемонстрував, на прикладі, як діють рентгенівські промені. Для цього фізик попросив допомоги присутнього анатома. Вільгельм зробив рентгенівське фото його руки. Тоді ж було запропоновано назвати відкриття “Променями Рентгена”.
Новина про винахід Вільгельма Рентгена швидко облетіла світ. Серед тих, хто намагався вдосконалити відкриття, був і Томас Едісон. Він розробив портативний флюороскоп. Втім, Едісону таки не вдалось змайструвати рентгенівську лампу для домашнього використання. Інтерес до рентгенівських променів був дуже великим. Навіть відкривались студії для знімань “кісткових портретів”.
Також X-промені знайшли своє застосування у медицині. Робились спроби вводити рентгеноконтрастні речовини, аби отримати чіткі зображення органів та судин. Фізик Вільгельм Він використовував промені для діагностування переломів у Берлінському військовому госпіталі. Через чотири роки після відкриття, Рентгена запросили до Мюнхенського університету. Там вчений працював до кінця життя. Хоч Вільгельм Рентген мав числення пропозиції, їх він відхиляв, бо надав перевагу займатись лише наукою.
У 1920 році Рентген опублікував свою останню наукову працю – рукопис фізики кристалів. Це були узагальнення досліджень фізика, спільно з Йоффе. За життя вчений опублікував чимало праць. До них належать 60 наукових статей та сім великих публікацій.