Вперше закон Ома був визнаний вченими Є. Х. Ленцом та Б. С. Якобі. У 1842 році Георг Ом став другим німецьким вченим, наукові заслуги якого винагородили золотою медаллю у Лондонському королівському товаристві. Також його запросили стати членом цієї організації. У 1845 році Ома прийняли до Баварської академії наук. Вже через чотири роки, вчений став екстраординарним професором у Мюнхені. Там він продовжував читати лекції, проводити наукові дослідження та виготовляти демонстраційні прилади, пише munichname.eu.
Біографія
Георг Ом – німецький фізик, відомий у всьому світі. Він вивів теоретично та підтвердив на досліді закон, який виражає зв’язок між силою струму в електричному колі, напругою та опором. Цей закон називають законом Ома. Іменем вченого назвали також одиницю електричного опору.
Георг народився 16 березня 1789 року в Ерлангені. Його батько був бідним слюсарем, втім, освіченим та розвиненим чоловіком. Він змалку привчав синів любити математику, фізику. Згодом, відправив їх до гімназії. У 15 років, Георг проходив п’ятигодинний іспит у професора математики Карла Крістіана фон Лангсдорфа. Професор підтвердив те, що Ом був дуже талановитим у математиці. Його знання були набагато вищими ніж середній рівень.
У 16 років Георг Симон Ом почав вивчати математику, фізику та філософію в Університеті Фрідріха Александра в Ерлангені. Втім, фінансові проблеми змусили юнака перервати навчання вже через рік та піти працювати вчителем математики в приватну школу Швейцарії. У 22 роки він повернувся до Ерлангена та здобув ступінь доктора у 1811 році. Тоді він захистив свою дисертацію про світло та кольори.
У 1812 році вчителював у Старій гімназії (Гімназія Кайзера Генріха) та Realschule у Бамберзі. У 1817 році викладав математику та фізику в Єзуїтській гімназії Кельна. У 1826 році на Ома чекала військова школа Берліна. Основним захопленням Ома була електрика, яка в ті роки ще мало досліджувалась.
У 1827 році Георг опублікував книгу “Гальванічний ланцюг”. У 1833 році став професором Королівської політехнічної школи Нюрнберга. Також Ома призначили директором цієї школи у 1839 році. У сучасності, наукова споруда називається Нюрнберзьким технічним університетом ім. Георга Ома.
Робота Ома на тему електрики спочатку вважалась суперечливою. Її називали “безглуздою грою з математичними символами”. Закон Ома ніхто не хотів визнавати. Фізика, на той час, обмежувалась термінами натурфілософії. А те, як Ом описував фізичні процеси з математичною точністю, було чужим для науковців-експериментаторів тих років.
Закон Ома
Ом найбільше працював над питаннями проходження електричного струму через провідники. Закон Ома зв’язує опір кола гальванічного струму, електрорушійну силу та силу струму. Цей закон став основою всього вчення про електрику. Уже в 1825 році Георг видав свою першу наукову працю, в якій досліджував описані явища. Але, оскільки в 19 столітті прилади були далекі від досконалості, результат дослідів виявився хибним.
Вже через рік Ом сформував свій знаменитий закон та видав книгу “Die galvanische Kette, Mathematisch Bearbeitet”, в якій поєднав усі дослідження в даній темі. Попри те, що праці фізика мали дуже вагоме значення, вся його робота залишалась непоміченою. Її також часто критикували. І тільки у 30-х роках 19 століття, коли Пульє, на досліді, прийшов до таких самих результатів, Ом став визнаним в науковому світі.
Так, у 1841 році, Лондонське королівське товариство нагородило Георга Ома медаллю Коплі. Дослідження німецького фізика стали основоположними в науці. Те, як фізик кількісно розглядав явища електричного струму, було перевірено як теоретично, так фізично. Результати підтвердили точність закону Ома і те, що він був правдивим законом природи.
Далі вчений займався дослідженням уніполярної провідності та нагрівання проводів струмом. Так Георг Симон, у 1839 році, опублікував у статті ще один закон Ома. Він говорив про те, що вухо людини розпізнає лише гармонічні коливання. Кожен складний звук вухо розкладає на окремі складові та пізнає, як їхню суму. На жаль, тодішні науковці знову не прийняли дослідження фізика. Лише через 8 років, по смерті Георга Ома, була доведена правдивість його закону.
Труднощі
Батько Георга був досить суворим чоловіком. Втім, те що сини виховувались освіченими, особливо в точних науках, було його заслугою. Коли Георг навчався в Ерлангенському університеті, його підготовка значно полегшила навчання і все пішло як по маслу. Хлопець мав також певні захоплення. Він віддавав їм практично весь свій вільний час.
Ом був кращим більярдистом серед студентів університету. З-поміж ковзанярів, також не мав собі рівних. На студентських вечірках Георг був поза конкуренцією у танцях. Так в юнака залишалось все менше часу на навчання. Батько починав тривожитись, що надмірні захоплення відвертали увагу сина від точних наук. Крім того, йому самому було складно утримувати сім’ю.
Не важко здогадатись, що серйозна розмова між родичами надовго зіпсувала їх взаємини. Втім, Георг розумів тривогу батька. Кілька семестрів Ом таки провчився і подався на посаду вчителя математики у приватну школу Готтштадта. Там працював педагогом і продовжував свою самоосвіту.
Георг чимало подорожував від Мюнхена аж до Кельна. Втім, багатим туристом його важко було назвати. Всі поїздки Георга були направлені на пошук роботи. Перебуваючи у Кельні, Ом активно займався наукою. В той час він перемикнувся з математики на фізику. Дев’ять років у Кельні зробили з Ома справжнього фізика-дослідника. Він з радістю проводив чимало часу у майстерні колегії та сховищі приладів. Ом активно досліджував електрику.
Свої труди опублікував у 1825 році у “Журналі фізики та хімії”. Але припустився помилки в прорахунках, через яку його не хотіли визнавати як науковця. Він все виправив, прийняв запобіжні заходи, аби уникнути помилок, видав нову статтю у 1826. Але і цю працю науковий світ не хотів приймати. Ніхто не міг припустити, що закон Ома про електричні кола стане основою всіх електротехнічних розрахунків в майбутньому.
Попри те, що досліди Ома були переконливими, протягом більше як десять років, Георг так і залишався в тіні. Фізик невпинно доводив вченим, що відкрив важливу істину фізики. Впровадити закон Ома у фізику було складніше, ніж його відкрити. Але фізика, на той час, була неготова сприймати наукові твердження Ома. Тим більше Георг був відомий лиш як провінційний вчитель математики.
Після успіху
У 1849 році Ома запросили до Мюнхена, де він почав працювати екстраординарним професором. Вчений читав лекції, проводив нові дослідження, майстрував прилади. Ома, за королівським наказом, призначили охоронцем представницького органу фізико-математичних приладів та референтом по телеграфному відомству при фізико-технічному відділі Міністерства державної торгівлі.
У Георга Ома, якому вже тоді виповнилось 60 років, було чимало обов’язків. З ними він, до речі, дуже добре справлявся. Він не припинив проводити досліди, конструював все нові прилади. Удосконалював методику викладання. Останні роки життя вчений присвятив видавництву свого підручника. На жаль, Ому вдалось закінчити лише один том. Це був “Внесок в молекулярну фізику”.
Ом так і не мав часу створити сім’ю. Все життя було одним суцільним дослідом. Втім, труди Георга були перекладені на англійську, італійську та французьку мови. Ома, одного із перших, нагородили орденом Максиміліана “За видатні заслуги в галузі науки”. Втім, здоров’я почало підводити фізика. У 1854 році вчений пережив важкий серцевий напад. В кінці червня Георга Ома звільнили від обов’язкового читання лекцій. Втім, вже за дванадцять днів видатний фізик помер у Мюнхені, де й був похований.