Цілодобове та безпечне питне водопостачання для кожного міста має важливе значення. Системи екстракції гарантують, що питна вода буде завжди доступна у необхідній кількості у Мюнхені. Більше про найважливіші з систем та їх особливості, а також історію водопостачання у місті, розповість munichname.eu.
Як у Мюнхені з’явилася питна вода?
Сучасним містянам буде дивно почути, що ще у 1870-х роках Мюнхен вважався одним із найбрудніших міст Європи. Питну воду отримували з міських колодязів та сумнівних підземних джерел.
Першим поштовхом до змін став 1873 рік, коли Oktoberfest довелося скасувати через епідемію тифу та холери. Міська адміністрація змушена була визнати, що такі хвороби, висока смертність завдають величезної шкоди репутації Мюнхена. Зміни були необхідні. Мюнхен зазнав фундаментальної гігієнічної реконструкції, яка в основному стосувалася питної води. Позитивним змінам місто завдячує лікарю Максу фон Петтенкоферу, який дослідив причини та шляхи поширення епідемії.
Він припустив, що причиною може бути забруднення ґрунту стічними водами та відходами. Лікар одразу рекомендував очищення та утилізацію стічних вод завдяки паводковим каналізаційним колекторам, що потребують постачання великої кількості чистої води. Мюнхенський магістрат, лише після епідемії тифу у 1872 році та холери у 1873-1874 роках, серйозно взявся за оновлення системи водопостачання та водовідведення у місті.
Відомо, що до 1883 року містяни пили з колодязів, вода в яких була забрудненою стічними водами, що не йшли в каналізацію. Виходом було транспортування джерельної води з чистого ґрунту в регіони. Одним із запропонованих варіантів для видобутку став верхній Mangfalltal. Побоювання у такому разі стосувалося того, чи буде така вода придатна для пивоваріння. Власник однієї з місцевих пивоварень Йозеф Седльмайр вирішив це перевірити. Він виготовив пробний напій зі 100 гектолітрів джерельної води, спробував його, і зрозумів, що це чудова, цілком виправдана ідея. Вже з 1883 року Мюнхен почав отримувати воду з Mangfalltal.
Трансформація
У період з 1949 до 1954 років Мюнхенська гравійна рівнина почала розроблятися як додатковий водозбірний район, а у 1955 році – почала діяти лабораторія питної води SWM, завдяки якій проводився моніторинг якості води.
У 1984 році видобувна зона Loisachtal стала постачати першу питну воду до Мюнхена. У 1992 році впровадили ініціативу «Екофермери» у Mangfalltal.
Важливим етапом змін стало відновлення труби водопостачання з Mangfalltal, якій понад 100 років. Це був тривалий процес, його розпочали у 1993 році, а закінчили у 2008 році.
Тож, система водопостачання пройшла значну трансформацію, адже нині мюнхенці п’ють джерельно-прісну питну воду передгір’їв Альп. Цю воду вважають однією з найкращих у Європі.
Найважливіші системи водопостачання
- У Mangfalltal, біля підніжжя Taubenberg. Цей регіон містить унікальний скарб підземних вод, а саме чотири рясні потоки підземних вод під землею. Вони виникають на дні долини у вигляді джерел та на крутих схилах долини Mangfalltal. Важливо зауважити те, що водозбірники ґрунтових вод у цій системі знаходяться приблизно на 100 метрів над центром Мюнхена. Це сприятлива висота, яка дозволяє транспортувати воду до Мюнхена зі швидкістю 2800 літрів води за секунду. За попередніми розрахунками, це приблизно 75% щоденних потреб містян у воді.
- У Loisachtal, між Oberau і Farchant. Це місце відоме великою кількістю води. Цей факт підтвердили численні гідрогеологічні дослідження, адже тут ідеальні геологічні умови для виробництва питної води. Долина обмежена з обох боків крутими скелями, вона заповнена піском і гравієм льодовикового періоду. Таким чином, утворюється потужний, продуктивний водоносний горизонт. Нижні рівні ґрунтових вод захищені глинистими проміжними шарами. Завдяки цим чотирьом вертикальним та одній горизонтальній фільтрувальним свердловинам Мюнхен забезпечений приблизно у 20% потреб води.
Ці системи розумно доповнюють одна одну, доставляючи одну з кращих питних вод у Європі прямо з передгір’я Альп, і до кожного дому в Мюнхені.
Компенсація пікового попиту
У тому разі, якщо виникає потреба у підвищеній кількості води, тоді містяни отримують її від заповідника Мюнхенської гравійної рівнини, на заводах Trudering, Deisenhofener Forst, Höhenkirchener Forst, Forstenrieder Park і Arget. Вони здатні покрити 5% потреб Мюнхена у воді. Ці заводи є додатковими джерелами водопостачання, які здатні швидко реагувати на підвищену потребу у воді.
Варто зауважити, що така потреба може виникнути тоді, коли інші установки виходять з ладу. Ще одна причина – періоди підвищеного споживання (влітку під час спеки або у період проведення масових заходів). Під час проведення планових ремонтних робіт на основних водопровідних системах, також необхідні резервні джерела. Завдяки цьому вдається забезпечити безперебійне водопостачання.
Безпечне водопостачання
Пріоритетом є безпечне підключення від джерела до будинку. Ділянки у Mangfalltal та Loisachtal добре захищені шарами порід, вони постійно знаходяться під контролем. Дані водні ресурси дуже багаті, у різних джерелах можна зустріти й те, що їх вважають практичне невичерпними.
У разі масштабного відключення електроенергії жителі Мюнхена все одно забезпечені водою, адже резервуари розташовані відповідним чином. Більша частина систем виробництва й транспортування питної води не потребує електроенергії, тому здатна подолати навіть тривалі перебої в електропостачанні.
Системи водопостачання Мюнхена: головні аспекти
- Попри різницю висот, система все одно забезпечує стабільний тиск води у межах 3-7 бар у всіх районах міста.
- Для більш ефективного управління водопостачанням Мюнхен поділили на високу, середню та низьку зони тиску. Кожна зона має свої джерела водопостачання.
- Протяжність мережі водопостачання Мюнхена становить приблизно 3400 км, вона охоплює значну кількість станцій регулювання тиску, гідрантів та засувок.
- Системи водопостачання Мюнхена регулярно розвиваються та проходять модернізацію. Це необхідно для забезпечення містян якісною питною водою.
Для кращого розуміння того, як працює водопостачання у Мюнхені, необхідно розглянути покроково цей процес. Спочатку воду беруть з різних джерел, а станції підтримують оптимальний тиск води у різних частинах міста. Завдяки розподілу на зони тиску вдається більш ефективно керувати потоками, а розгалужена мережа трубопроводів доставляє воду до всіх споживачів міста. При всьому цьому система постійно моніториться, обслуговується задля своєчасного виявлення та усунення можливих проблем.
Водопостачання: управління стічними водами
Водопостачанням у місті займаються комунальні служби Мюнхена (SWM), Мюнхенська міська дренажна система (державна компанія з управління стічними водами, яка відповідає за водовідведення та очищення стічних вод у місті та поблизу Мюнхена), Мюнхенська каналізаційна система (протяжність мережі близько 2436 кілометрів).
Варто зазначити, що у Мюнхені є практично 700 громадських фонтанів, близько 200 з них перебувають під опікою міста. Більшість з них знаходяться у громадських місцях, поблизу зелених насаджень. 18 громадських фонтанів працюють цілий рік, а інші роблять перерву на «зимові канікули».
Тож, такою є історія та особливості системи водопостачання Мюнхена. Проаналізувавши детальніше інформацію, можна зробити висновок, що це зразок ефективного та надійного управління водними ресурсами великого міста. Мешканці Мюнхена забезпечені якісною питною водою завдяки комплексному підходу та впровадженню сучасних технологій.
