Westpark

Westpark — садова виставка, яку так і не розібрали

Більшість парків виростає з ландшафту. Westpark виріс із дедлайну. До Міжнародної садівничої виставки 1983 року місто перетворило нічим не примітну смугу на південному заході на 69 гектарів рукотворного ландшафту — з одним-півтора мільйонами кубометрів переміщеної землі, понад 6000 уже дорослих дерев і близько 100 000 кущів, висаджених за кілька років. Коли за неповні шість місяців виставка зачинилася, усе залишили як було. Тому сьогодні тут є речі, яких не має жоден інший міський парк: китайський сад за цегляним муром, різьблена вручну непальська пагода, тайський павільйон із фігурою Будди й трояндовий схил на двадцять тисяч кущів. Два речення про географію: парк тягнеться на 2,4 кілометра зі сходу на захід, а посередині проходить Mittlerer Ring, перекритий озелененим мостом, через який транспорт радше вгадуєш, ніж чуєш.

Родзинки

• Thai Sala — павільйон заввишки дев’ять метрів за бангкокським взірцем на платформі над водою, з освяченою фігурою Будди. Він вважається першим окремо розташованим буддійським святилищем Європи, а 2013 року його ґрунтовно відреставрували.
• Nepalesische Pagode — вирізьблена вручну приблизно 300 майстрами за сім місяців і зведена за традиційною технологією, яку на той момент не застосовували вже близько двох століть. Дерев’яне різьблення вікон і балок — найцінніше в усьому ансамблі.
• Chinesischer Garten — закладений шістьма садівниками з Guangzhou і перша участь Китайської Народної Республіки в європейській садовій виставці. За муром із глазурованої цегли стоять павільйони, що відображають річний цикл; сад скомпоновано як послідовність перспектив, а не як площину.
• Japanischer Garten — внесок міста-побратима Sapporo, оформлений за взірцем епохи Heian, зі ставком, оглядовим помостом і чайним павільйоном. Місцеві та японські породи стоять поруч, дібрані за формою росту, а не за походженням.
• Rosengarten — близько 20 000 троянд понад 500 сортів на схилі, а поруч альпінарій із гірськими рослинами та сад для незрячих, де запах і форма листа перебирають на себе роль кольору.
• Seebühne біля Westsee — амфітеатр приблизно на 1200 глядачів просто біля води. Тут від 1995 року працює «Kino, Mond und Sterne», найстаріший кінотеатр просто неба в місті, зазвичай від початку червня до середини вересня; за принципом пивного саду власну їжу приносити можна, напої — ні.

Що всередині

Westpark — це парк-анфілада кімнат. Замість однієї великої луки тут западини, пагорби, живоплоти й візуальні заслони, тож двадцять компаній можуть сидіти поруч, не знаючи одна про одну. Ландшафтний архітектор Peter Kluska повністю перемоделював територію: найвища точка, Rosenhügel, лежить на позначці 552 метри, тимчасом як біля старих дубів Alte Eichen ще видно первісний рівень ґрунту — 536 метрів. Шістнадцять метрів різниці, яких тут раніше не існувало.

• Два озера: Mollsee у східній частині, класичні угіддя для моделей суден, живлені каскадою заввишки 1,4 метра, і більше Westsee зі сценою.
• Три великі ігрові зони з водними іграми, гірками й лазилками, а також майданчики для м’яча й доріжки для Eisstockschießen.
• Санний пагорб із пологим західним схилом — узимку саме через нього парк повний навіть у сніг.
• Bayerwaldhaus, селянський будинок 1747 року з Баварського лісу, перевезений сюди й нині майданчик для народної музики та звичаєвих подій.
• Садова залізниця з приблизно шістьма кілометрами колії та п’ятьма станціями, керована товариством і в русі лише в певні дні.
• Заклади харчування на обох краях: Hopfengarten у східній частині, Wirtshaus am Rosengarten і кав’ярня Gans am Wasser у західній — пивні сади працюють за баварським принципом із зоною самообслуговування.

Чим зайнятися і для кого

• Родини з малими дітьми — східна частина зосереджує водний майданчик, мілкий берег і короткі відстані; рельєф змодельовано так, що діти лишаються в полі зору й за ними не треба бігати.
• Любителі садів — Rosengarten, альпінарій, сад для незрячих і чотири азійські комплекси складаються в обхід, який ботанічно покриває більше, ніж будь-який інший мюнхенський парк поза ботанічним садом.
• Кінопубліка — саме через Seebühne чимало мюнхенців узагалі знають цей парк: екран перед озером, амфітеатр позаду, а влітку майже щовечора програма між блокбастером і артхаусом. Показ відбувається за будь-якої погоди.
• Бігуни й прихильники скандинавської ходьби — протяжність 2,4 кілометра зі сходу на захід разом із петлями через пагорби дає коло зі справжнім профілем; улітку в парку додатково працює безкоштовна рухова програма.
• Ті, хто шукає тиші — азійські сади огороджені й помітно приглушують навколишній шум; кому потрібно пів години спокою, знайде його радше тут, ніж на відкритих луках.
• Зимові відвідувачі — санний схил, доріжки для Eisstockschießen і оголені видові осі між пагорбами роблять парк ціллю й у мороз; саме взимку найкраще видно, як змодельовано рельєф.

Як дістатися і практичне

Парк лежить на південному заході, у районі Sendling-Westpark, і його обслуговує лінія U6, що має аж три станції на межі парку: Westpark, Partnachplatz і Holzapfelkreuth. Саме через цей звʼязок із виставкою 1983 року лінія тоді дістала прізвисько Blumen-Linie. Для західної частини пересідають на трамвайний маршрут 18 до зупинки Stegener Weg, додатково автобусний маршрут 63 їде до зупинки Westpark. Вхід безкоштовний, парк міський, не обгороджений і доступний цілодобово; азійські сади й Rosengarten теж нічого не коштують. Платними є лише заходи на кшталт кіно просто неба та заклади харчування. Східна й західна частини сполучені озелененим мостом над розділовою швидкісною дорогою, ще кілька пішохідно-велосипедних мостів ведуть на схід через залізницю й дорогу; хто хоче пройти всю довжину, має закласти на 2,4 кілометра в один бік добрі півтори години з паузами. Для візиту лише до азійського ансамблю з трояндовим садом вистачить години. Собаки на більшій частині території мусять бути на повідку, азійські сади огороджені й мають власні години доступу, що змінюються за сезоном. Туалети й гастрономія розташовані на обох краях, у середині довкола кільцевої дороги їх менше.

Коли відвідати

Навесні парк показує, заради чого його будували: від квітня цвітуть деревні породи азійських садів, у травні й червні черга доходить до трояндового схилу з понад 500 сортами, а оскільки рельєф змодельовано дрібними осередками, цвітіння тижнями мандрує від западини до западини. Літо належить Seebühne: від початку червня й до вересня майже щодня йде кіно просто неба, додаються концерти й театр, а луки між пагорбами ввечері зайняті. Хто вдень шукає тіні, тримається густих насаджень біля води, а не відкритих вершин. Осінь — найтихіша й, можливо, найкраща пора: японський комплекс забарвлюється, туман уранці залишається у западинах, а кіносезон закінчується в середині вересня, після чого Seebühne у вашому розпорядженні. Узимку санний пагорб у західній частині стає ціллю для половини району, щойно ляже достатньо снігу; на доріжках для Eisstockschießen грають у мороз, а без листя вперше видно, наскільки сильно рельєф сформовано штучно.

Цікаво знати

Westpark — прямий спадок Міжнародної садівничої виставки, що проходила тут із 28 квітня по 9 жовтня 1983 року. Проєкт належить мюнхенському ландшафтному архітекторові Peter Kluska, який із топографічно невиразної ділянки виліпив штучний горбистий ландшафт: перемістили від одного до півтора мільйона кубометрів землі, висадили понад 6000 дерев віком уже двадцять–сорок років — насамперед липи, в’язи, клени, буки й дуби — і близько 100 000 кущів. Парк коштував 60,5 мільйона німецьких марок, уся виставка — 114,3 мільйона; Баварія додала 15 мільйонів, а за 11,5 мільйона відвідувачів повернулося близько 35 мільйонів марок. Приблизно 30 відсотків гостей були самі мюнхенці, добра половина — мешканці Баварії. Справжнім щастям для міста стало рішення не розбирати міжнародні внески. Так уцілів ансамбль Східної Азії, який донині тримає репутацію парку: Thai Sala як перше окремо розташоване буддійське святилище Європи, пагода, вирізьблена приблизно 300 непальськими майстрами за сім місяців, Chinesischer Garten, закладений шістьма садівниками з Guangzhou — узагалі перша участь КНР у європейській садовій виставці, — і Japanischer Garten як внесок міста-побратима Sapporo. Bayerwaldhaus 1747 року також походить із виставкового часу й був перевезений сюди як історична селянська будівля. Будівельною ціною за розташування є Mittlerer Ring, що розтинає парк на східну й західну частини; сполучення бере на себе озеленений залізобетонний міст із пішохідною та велосипедною доріжкою, завдяки якому перехід настільки непомітний, що багато відвідувачів навіть не помічають поділу. Rosenhügel як найвища точка лежить на 552 метрах над рівнем моря, тимчасом як первісний рівень ґрунту біля Alte Eichen зберігся на позначці 536 метрів — наочна міра того, скільки тут зроблено руками. Seebühne додалася як майданчик для подій і від 1995 року приймає «Kino, Mond und Sterne», найстаріший кінотеатр просто неба в Мюнхені.

Поради відвідувачу

• Азійські сади огороджені й мають власні години доступу, що змінюються за сезоном, — на відміну від решти парку, відкритої завжди. Хто їде заради Thai Sala чи Chinesischer Garten, планує візит на середину дня, а не на пізній вечір.
• Для кіно просто неба діє принцип пивного саду: власну їжу приносити можна, напої — ні. Показують за будь-якої погоди, тож дощовик і підстилка входять до базового спорядження: амфітеатр зроблений із бетону й трави, а не з м’яких сидінь.
• Східна й західна частини різняться сильніше, ніж підказує план: схід — це родинний парк із водними іграми та Mollsee, захід — культурно-садова частина з трояндовим схилом, Seebühne й азійським ансамблем. Хто має лише годину, обирає бік заздалегідь.

Питання й відповіді

Чому у Westpark стоять азійські сади? Бо їх збудували 1983 року як національні внески до Міжнародної садівничої виставки й потім не розібрали. Уціліли Thai Sala, Nepalesische Pagode, Chinesischer Garten із Guangzhou і Japanischer Garten міста-побратима Sapporo.

Чи платний вхід і коли відкрито? Парк вільно доступний і відкритий цілодобово, Rosengarten та азійські комплекси теж нічого не коштують. Утім, огороджені азійські сади мають власні години доступу, що змінюються за сезоном. Платними є лише заходи й заклади харчування.

Який розмір Westpark? Близько 69 гектарів за протяжністю 2,4 кілометра зі сходу на захід. Mittlerer Ring ділить його на дві половини, сполучені озелененим мостом із пішохідною та велосипедною доріжкою.

Що відбувається на Seebühne? Від 1995 року — «Kino, Mond und Sterne», найстаріший кінотеатр просто неба в Мюнхені, зазвичай від початку червня до середини вересня, а також концерти й театр. Амфітеатр вміщає близько 1200 людей; екран стоїть перед озером.

Чи можна брати на кіно власну їжу? Так, за принципом пивного саду: страви приносити можна, напої — ні. Показ відбувається за будь-якої погоди, тому дощовик і підстилка будуть доречними.

Як швидше за все дістатися? Лінією U6, що має аж три станції на межі парку: Westpark, Partnachplatz і Holzapfelkreuth. Для західної частини пересідають на трамвайний маршрут 18 до зупинки Stegener Weg; автобусний маршрут 63 зупиняється на Westpark.

Чи є майданчики і що підійде дітям? Три великі ігрові зони з водними іграми, гірками й лазилками, а також мілкий берег Mollsee для моделей суден і санний пагорб узимку. Загалом східна частина більш родинна.

Скільки часу закладати? На азійський ансамбль із трояндовим садом вистачить години. Хто проходить парк зі сходу на захід, має розраховувати з паузами на півтори–дві години; у кіновечори з цього швидко виходить цілий вечір.

Чи заважає шум із кільцевої дороги? Менше, ніж очікуєш. Траса лежить нижче й прикрита озелененим мостом і густими насадженнями; в огороджених азійських садах і западинах її майже не чути.

Чи є пивні сади? Так, на обох краях: Hopfengarten у східній частині, Wirtshaus am Rosengarten і кав’ярня Gans am Wasser у західній. Як і всюди в Мюнхені, у зонах самообслуговування власний перекус дозволено, а напої купують на місці.