Hirschgarten

Hirschgarten — курфюрстівські мисливські угіддя, з яких виріс найбільший пивний сад світу

У Мюнхені немає другого парку, де спершу проходиш повз вольєр із ланями, а за дві хвилини сідаєш під каштанами, що дають тінь понад восьми тисячам людей. Hirschgarten займає 40 гектарів, лежить між Neuhausen і Nymphenburg і в основі досі є тим, що 1780 року наказав закласти курфюрст Karl Theodor: звіринцем. Тільки придворне полювання зникло, а публіка залишилася. Луки широкі, рівні й без заборони заходити, старі дерева стоять поодинці, а не алеями, а посередині лежить вольєр, де пасуться лані й муфлони — часто лише за парканом від найближчого пікніка. Хто заходить сюди вперше, вважає це лукою з корчмою. Насправді все навпаки: корчма стоїть тут, бо тут стояла звірина.

Родзинки

• Вольєр зі звіриною — близько двох гектарів огородженої площі на південний захід від пивного саду, де живуть лані й муфлони. Годувати можна у відведених місцях; таблички точно вказують, що тваринам можна їсти, а що ні.
• Königlicher Hirschgarten — з приблизно 8000 місць найбільший пивний сад Мюнхена й, за усталеним підрахунком, найбільший у світі. Наливають Augustiner, традиційно з дерев’яної бочки; означення «königlich» відсилає до віттельсбахської передісторії ділянки.
• Старі дерева — каштани й листяні породи, частина з яких має понад 150 років. Вони стоять достатньо розріджено, щоб під ними лишалося світло, і водночас дають тінь, без якої пивний сад такого розміру в серпні не працював би.
• Відкриті лукові площі — на відміну від державних садів міста, тут немає заборони заходити: площі призначені, щоб лежати, грати в м’яч і влаштовувати пікніки, і саме так їх і використовують.
• Виділені зони для грилю — Hirschgarten належить до небагатьох мюнхенських парків із дозволеними місцями для мангала; поза цими ділянками відкритий вогонь заборонено.
• Майданчики й санні пагорби — кілька ігрових зон розкидані парком, а насипані пологі пагорби взимку стають найпопулярнішим санним рельєфом мюнхенського заходу.

Що всередині

Hirschgarten працює як парк буднів, а не як пам’ятка. Тут немає видових осей, храмів і скульптур — натомість є простір. Базова структура ще з часів мисливських угідь: великі суцільні луки, розріджені дерева, вольєр у центрі й корчма скраю. Саме ця простота робить його найнадійнішим парком міста для всього, що деінде обмежене — розстелити ковдру, пограти в м’яч, посмажити на грилі, відпустити собаку там, де це дозволено.

• Вольєр як центр: ланей і муфлонів видно цілий рік; на початку літа поруч бігають малята, а восени під час гону стає помітно гучніше.
• Пивний сад із самообслуговуванням і з обслуговуванням — за баварським правилом у зону самообслуговування можна принести власний перекус, напої купують у закладі.
• Спортивні площини й доріжки для бігових кіл без перетину з дорогами і з м’яким покриттям на луках.
• Безпосереднє сусідство зі Schlosspark Nymphenburg на півночі — обидва комплекси можна поєднати пішки, але їхні правила принципово різні: те, що дозволено тут, там переважно заборонено.
• Власна станція S-Bahn під назвою Hirschgarten, відкрита 13 грудня 2009 року — перша нова зупинка, що з’явилася на мюнхенській магістральній лінії від часу запуску S-Bahn.
• Maibaum у зоні пивного саду, встановлений за верхньобаварським звичаєм, і корчемний промисел, що бере початок від Jägerhaus 1791 року.

Чим зайнятися і для кого

• Родини з малими дітьми — вольєр є головною причиною візиту: ланей і муфлонів видно з кількох метрів, а у відведених місцях їх можна годувати. Додаються кілька майданчиків у полі зору лук.
• Компанії та святкування — пивний сад вміщає близько 8000 людей, тому місце знаходиться навіть теплого п’ятничного вечора без бронювання; зони самообслуговування працюють із власним перекусом.
• Ті, хто влаштовує пікнік і гриль — виділені зони для мангала є рідкістю в межах Мюнхена; хто планує гриль, приходить рано і забирає власне сміття із собою.
• Бігуни й власники собак — суцільні лукові площі дозволяють довгі кола без перехресть по м’якому покриттю; довкола вольєра, утім, діють окремі правила, щоб не турбувати звірину.
• Зимові гості — насипані пагорби є найближчою можливістю покататися на санчатах на заході міста й працюють уже за кількох сантиметрів снігу.
• Ті, хто хоче додати Nymphenburger Park — Hirschgarten лежить на південь від нього, і їх можна поєднати однією прогулянкою: спершу сувора барокова вісь, потім відкрита лука. Цей контраст пояснює про мюнхенську садову історію більше, ніж будь-яка табличка.

Як дістатися і практичне

Парк лежить на заході міста між кварталами Neuhausen і Nymphenburg, на північ від магістральної лінії S-Bahn. Найпростіше дістатися міською електричкою: станцію Hirschgarten обслуговують лінії S1, S2, S3, S4, S6 і S8, і від неї до південного краю парку кілька хвилин пішки. З півночі їдуть трамвайні маршрути 16 і 17 до зупинки Steubenplatz, звідки за кілька хвилин уже опиняєшся в парку; через Romanplatz можна перейти до Schlosspark Nymphenburg. Додатково околиці обслуговують кілька автобусних маршрутів. Вхід безкоштовний, парк не обгороджений і доступний цілодобово; вольєр також будь-коли видно ззовні. Платним є лише гастрономічний заклад. Важливо для родин: годувати можна винятково у відведених місцях і тільки тим, що зазначено на табличках — неправильний корм небезпечний для ланей. Собаки бажані, але поблизу вольєра мусять бути на повідку, і тамтешні вказівники обов’язкові до виконання. На візит із вольєром, лукою й посиденьками вистачить двох годин; хто поєднує парк зі Schlosspark Nymphenburg, має закласти пів дня. Пивний сад працює сезонно й залежно від погоди, сам парк — цілий рік.

Коли відвідати

Навесні парк розганяється найшвидше: щойно виглядає сонце, відчиняється пивний сад, у вольєрі від початку літа бігають молоді тварини, а старі каштани цвітуть над столами, поки листя ще не зімкнулося. Літо — головний сезон, і саме тоді видно, для чого потрібні 8000 місць: спекотними вечорами пивний сад повний, але ніколи не «закритий на брак місць», бо площа просто достатня. На луках смажать, грають і лежать; тіні під деревами вдосталь, на відкритих ділянках майже немає. Осінь — найцікавіша пора біля вольєра: під час жовтневого гону лані стають гучними й активними, а оскільки публіки менше, можна постояти довше. Водночас забарвлюються старі дерева, частина з яких має понад 150 років. Узимку парк бере на себе дві ролі: санний рельєф для половини західної частини міста, щойно ляже сніг, і тиха прогулянкова траса в морозно-ясні дні, коли звірину в оголеному вольєрі видно особливо добре. Робота пивного саду тоді здебільшого припиняється, а парк лишається відкритим.

Цікаво знати

Історія ділянки починається 1720 року з фазанника, тобто придворного господарства для розведення дичини. Вирішальний крок зробив курфюрст Karl Theodor: 1780 року він доручив своєму обер-єгермейстерові Johann Theodor Freiherr von Waldkirch закласти на південь від Schloss Nymphenburg князівські мисливські угіддя. Площа становила 131 Tagwerk, за сучасною мірою приблизно 44,6 гектара, і сюди випустили близько 100 ланей та благородних оленів — звідси й назва. 1791 року обер-єгермейстер дістав дозвіл тримати в Jägerhaus корчму; будівлю описують як видовжену одноповерхову споруду з низько пропорційним двосхилим дахом, і вона є прямим попередником нинішнього закладу. Тим самим Hirschgarten належить до небагатьох місць Мюнхена, де мисливські угіддя й корчма від початку становили одне ціле. 1840 року парк утратив частину площі через нову залізницю з Мюнхена до Augsburg, яка відрізала південь; саме там сьогодні стоїть станція S-Bahn, відкрита 13 грудня 2009 року як перша нова зупинка на магістральній лінії від часу запуску міської електрички. Між 1918 і 1923 роками, у ході розмежування між державою та королівським домом, територія перейшла до Wittelsbacher Ausgleichsfonds. Від первісного поголів’я залишився слід: сьогодні приблизно на двох гектарах живуть лані й муфлони у вольєрі, який утримує зв’язок із засновницькою ідеєю видимим. Пивний сад у XX столітті виріс до нинішніх приблизно 8000 місць і вже багато років господарює броварня Augustiner, чиє пиво тут традиційно наливають із дерев’яної бочки. За самою лише кількістю місць Königlicher Hirschgarten тим самим посідає безумовне перше місце — рекорд, який на осяжну перспективу навряд чи хтось перевершить, бо порівнянна за розміром затінена площа поблизу центру просто більше не виникає.

Поради відвідувачу

• Біля вольєра правило одне: годувати лише у відведених місцях і лише тим, що зазначено на табличках. Хліб і залишки їжі шкідливі для ланей, навіть якщо тварини на них ідуть. Дітям краще триматися на відстані витягнутої руки від паркана, бо муфлони цікаві, але не ручні.
• Пивний сад настільки великий, що вибір зони вирішує вечір: частина із самообслуговуванням зручніша за логістикою й дозволяє власний перекус, зона з обслуговуванням тихіша. Хто веде компанію, приходить до раннього вечора — тоді затінені ряди під старими каштанами ще вільні.
• Для піводенної вилазки Hirschgarten можна поєднати зі Schlosspark Nymphenburg на півночі. Важливо лише розділяти правила: у Hirschgarten дозволені луки, гра в м’яч і зони грилю, а в Schlosspark діють обов’язок повідка й заборона їзди велосипедом.

Питання й відповіді

Тут справді є олені? Так. У вольєрі площею близько двох гектарів на південний захід від пивного саду живуть лані й муфлони. Поголів’я походить від 1780 року, коли курфюрст Karl Theodor наказав випустити тут близько 100 ланей і благородних оленів.

Чи можна годувати тварин? У відведених місцях так, але винятково тим, що зазначено на інформаційних табличках. Хліб, залишки їжі й солодке шкідливі для ланей. Поза цими місцями годування не передбачене.

Чи справді Königlicher Hirschgarten найбільший пивний сад світу? Із приблизно 8000 місць він найбільший у Мюнхені й зазвичай фігурує також як найбільший у світі. Наливають Augustiner, традиційно з дерев’яної бочки, під каштанами, частина яких має понад 150 років.

Чи можна приносити власну їжу? У зоні самообслуговування так — це баварське право пивного саду, і тут воно живе. Напої купують на місці. У зоні з обслуговуванням це правило не діє.

Чи платний вхід і коли відкрито? Парк вільно доступний, не обгороджений і відкритий цілодобово; вольєр також будь-коли видно ззовні. Платним є лише заклад харчування, що працює сезонно й залежно від погоди.

Чи можна в Hirschgarten смажити на грилі? Так, на виділених для цього площах — у Мюнхені це радше виняток, ніж правило. Поза цими зонами відкритий вогонь заборонено, а власне сміття треба забрати із собою.

Як найкраще дістатися? Міською електричкою до станції Hirschgarten, яку обслуговують лінії S1, S2, S3, S4, S6 і S8; звідти кілька хвилин пішки. З півночі їдуть трамвайні маршрути 16 і 17 до зупинки Steubenplatz.

Який розмір парку і скільки часу закладати? Близько 40 гектарів. На вольєр, коло по луках і посиденьки вистачить двох годин. Хто додає сусідній Schlosspark Nymphenburg, має планувати пів дня.

Чи дозволені собаки? Так, Hirschgarten є популярним парком для вигулу. Проте поблизу вольєра собаки мусять залишатися на повідку, щоб не турбувати тварин; вказівники на місці обов’язкові до виконання.

Чому пивний сад називається «королівським»? Через походження ділянки. Це були курфюрстівські, а згодом королівські мисливські угіддя Віттельсбахів; 1791 року обер-єгермейстер дістав право тримати в Jägerhaus корчму, з якої й виріс нинішній заклад. Між 1918 і 1923 роками територія перейшла до Wittelsbacher Ausgleichsfonds.